Перші кроки академії архітектури УРСР

84

Ще тривали останні бої за Берлін, а у Витягу Постанови Ради Народних Комісарів Союзу РСР від 18 квітня 1945 р. № 793 зазначалося «П.1. Дозволити Раднаркомові УРСР створити Академію архітектури на базі Української філії Академії архітектури СРСР».
Президентом став Заболотний Володимир Гнатович — відомий український архітектор, лауреат Сталінської премії в галузі архітектури (одержаної за створення видатної споруди — будинку Верховної Ради УРСР). Серед засновників Української академії та її перших працівників були архітектори Чмутіна Наталія Борисівна і Лазаренко Віктор Іванович. Більшу частину роботи щодо підготовки необхідних документів, розробки структури майбутньої Академії та підбору кадрів було здійснено саме цими людьми. У важких умовах відновлення зруйнованої держави становлення Української Академії архітектури потребувало значних зусиль і справжнього патріотизму. Як і всі мешканці міста Києва, архітектори в ті роки розбирали руїни Хрещатика, розробляли проекти відбудови міста, хоча самі перебували у важких житлових умовах.
Офіційно Академія була утворена постановою Ради Народних Комісарів і ЦК КП(б)У №960 від 21 червня 1945 року «Про організаціюАкадемії архітектури УРСР» і розміщена у самому центрі стародавнього Києва — митрополичому будинку Софійського заповідника, памятці барокової архітектури XVIII століття. Дозвіл на таке розміщення було одержано особисто від М.С.Хрущова, котрий в цілому досить ретельно опікувався Академією з перших днів її утворення. (Це піклування припинилося 1956 року після того, як на нараді у будинку архітекторів президент Академії не досить ввічливо поставився до ідеї спорудження величезного мосту між Володимирською вулицею і Печерським районом, що належала М.С.Хрущову).
Як зазначалося у постанові, Академія утворювалась » …з метою розвитку і процвітання Української радянської архітектури як мистецтва, що обєднує усі види монументальних мистецтв, художньої промисловості та будівельної техніки і має величезне значення у справі відбудування міст і сіл УРСР а також з метою всебічного сприяння підготовці творчих і наукових кадрів».
Установчі та програмні документи Академії були розроблені досить ретельно і розяснювали не тільки мету і завдання закладу але й організаційну структуру, статут, перший склад дійсних членів Академії, майно та ін.
Першими дійсними членами Академії стали архітектори Заболотний Володимир Гнатович, Альошин Павло Федотович, Власов Олександр Васильович, Безсонов Сергій Васильович, Вербицький Олександр Матвійович, скульптор Лисенко Михайло Григорович та інженер Неровецький Олександр Інокентійович. Водночас було затверджено керівництво Академії: Заболотний Володимир Гнатович — президент, Альошин Павло Федотович -віце-президент, член президії — Власов Олександр Васильович. Керівником відділу будівельних наук та директором інституту будівельної техніки призначено Неровецького Олександра Інокентійовича.
Академія мала три наукових відділи:
• архітектурних наук;
• будівельних наук;
• монументального живопису та художньої промисловості.

При Академії були створені науково-дослідні інститути:
• будівництва міст;
• архітектури споруд;
• історії та теорії архітектури;
• монументального живопису і скульптури;
• художньої промисловості;
• будівельної техніки, будівельних матеріалів.
До складу Академії входили:
• наукова бібліотека;
• дослідно-будівельний полігон;
• відділ музеїв;
• Софійський заповідник;
• бюро технічної інформації.
Для керівництва відділами та інститутами були залучені видатні архітектори та науковці — Касьянов, Штейнберг, Мизін, Манучарова, Юрченко, Грабовський, Таіров, Григорьєв. Довгі роки наукову бібліотеку очолювала Грідіна, яка дуже багато зробила для поповнення її фондів.
У різноманітності наукової проблематики Академії можна переконатися, проглянувши перелік наукових публікацій Вісника АА УРСР за 1946-1950 рр. Найбільша увага приділялася відбудові та переплануванню зруйнованих під час війни міст України, сільському та малоповерховому у містах житловому будівництву, народній творчості в архітектурі сіл України, прикладному мистецтву тощо.
У інститутах Академії вже в перші роки її існування провадилися роботи з нормування забудови міст і сіл, розроблялися рекомендації щодо проектування та будівництва житлових (переважно малоповерхових) та громадських будинків (шкіл, дитячих садків, лікарень та адміністративних споруд — переважно райкомів, будівництву котрих у ті роки приділялась велика увага). Конструктивні рішення цивільних будівель розроблялися здебільшого на основі місцевих матеріалів з використанням залізобетонних збірних елементів та бетонних блоків. Значна увага також приділялася пошукові нових будівельних матеріалів для великих блоків (керамзит, термозит, перлітобетон). Ці наукові напрями набули надалі великого значення для розвитку великоблочного та великопанельного будівництва — за цими галузями Академія посідала провідне місце в СРСР.
Велику роль у розвиткові архітектури відіграли персональні творчі майстерні і перш за все майстерня В.Г.Заболотного. Значна увага у ній приділялась відбудові та реконструкції будинку Верховної Ради УРСР. При збереженні початкового композиційного задуму споруда, виходячи з потреб розміщення адміністрації, була значно розширена за рахунок прибудови напівциркульного корпусу з виходами до Маріїнського парку. На високому художньому рівні було вирішено обладнання інтерєрів, освітлювальна арматура, меблі, а також монументальний живопис (художник Мізін). У майстерні В.Г.Заболотного працювали такі досвідчені майстри, як Лазаренко і Чмутіна, молоді архітектори Агуф, Козюлін та ін. У майстерні академіка П.Ф.Альошина значна увага приділялась відродженню та реставрації найбільш значних памяток архітектури міста Києва — Маріїнського палацу, будинку Університету, Жовтневого палацу та ін. Водночас з відновленням зовнішнього вигляду велась розробка інтерєрів цих споруд, зокрема меблів, художнього обладнання та освітлення — цими роботами було започатковано українську школу реставрації.
Створена при Академії наукова бібліотека відігравала неабияку роль у діяльності Академії. Насамперед треба відзначити велику цінність багатьох зібраних видань, таких як Піранезі, Віолле ле Дюка, книг, присвячених творчості російських архітекторів Казакова, Баженова, Растреллі та ін., видання з архітектури модерна Барановського тощо. Що дуже важливо — бібліотека мала валютні фонди і постійно одержувала багато тогочасних закордонних архітектурних видань. З комфортом обладнаний читачевий зал, професійне обслуговування доповнювало обстановку і в цілому створювало умови, за яких бібліотека була улюбленим місцем праці для науковців Академії .
Серед багатопланової діяльності Академії треба відзначити створення нарисів з історії української архітектури. Праця над цією унікальною монографією тривала понад 10 років, з 1946 по 1957 рік. Водночас з «Нарисами» було надруковано книгу «Портали в українській архітектурі ХVІІ-ХVІII ст.» Ця книга зазнала печальної долі — її було засуджено за «излишества» і майже повністю знищено.
У 1956р. Академію архітектури переіменували на Академію будівництва і архітектури. Багато талановитих співробітників Академії (перш за все її засновники на чолі з президентом Академії В.Г.Заболотним) були змушені припинити більшу частину наукових досліджень, В.Г.Заболотний був знятий з президентства і обіймав посаду керівника сектору мистецтв Інституту історії архітектури. Але й тут він разом зі своїми колегами підготував до друку 6-томну монографію з історії мистецтв України. Цю роботу можна відзначити як останню велику розробку Академії архітектури.
Спогади про структуру Академії були б неповними, коли не згадати Інститут аспірантури та наукову раду. До наукової ради разом з відомими академіками входили такі високодосвідчені архітектори та науковці, як Лисін, Юрченко, Катонін, Білянкін, Сухова. Вже у 1947 році відбулося перше присудження наукового ступеня архітектору Юровському за роботу в галузі архітектури лікувальних закладів. Науковим керівником аспірантури був призначений академік О.М.Вербицький. Архітектурне проектування в аспірантурі вів академік Власов, живопис — народний художник України Шовкуненко, малюнок -графік Єлева .
З початку існування Академії здійснювалася велика робота щодо вивчення архітектурної спадщини. Щороку для дослідження залишків архітектурної спадщини в різні райони України відїздила група спеціалістів Академії на чолі з архітектором Юрченком Петром Григоровичем (до групи входили архітектори Самойлович, Нельговський, Логвин,Таіров та інші)., Зібрані матеріали являли собою наукову основу дуже важливого видання нарисів історії української архітектури (головний редактор В.Г.Заболотний). Ці матеріали започаткували багато самостійних розробок таких вчених, як Самойлович, Логвин, Яблонський. Розробки завершилися монографіями з питань народної архітектури України, архітектури західних областей, а також барокової архітектури Лівобережної України.
Велику увагу Академія приділяла вивченню народної творчості в галузі прикладного мистецтва (обробки металу, кераміки, вибійки тощо). Наукові дослідження впроваджувалися у тогочасному житловому будівництві, архітектурному оздобленні споруд. Академічні розробки втілені в архітектурі нашого міста у творах таких відомих архітекторів-академіків, як Добровольський, Єлізаров та ін.
У повоєнні роки Академія приділяла велику увагу відбудові та реконструкції визначних памяток архітектури Києва — будинку Університету, Маріїнського палацу, Жовтневого палацу, будинку Верховної Ради, а також новій забудові Хрещатика.
Загалом, багатопланова діяльність Академії пятдесятих років в галузі містобудування, житлового будівництва, реконструкції споруд та реставрації памяток архітектури, різноманітної наукової діяльності в інших напрямах була тісно пов’язана з проблемами повоєнного життя України, сприяла відродженню нашої держави. Наслідки діяльності Академії висвітлювалися в академічних наукових збірниках і періодичній літературі, і, насамперед, у «Віснику Академії архітектури УРСР», перший номер якого побачив світ ще у липні 1946 року).

Мой блог находят по следующим фразам

  • архітектурний живопис Григорьев
  • сучасні стилі архітектури
  • сучасні архітектори
  • сучасна архітектура.архітектори 2009
  • архітектурні стилі україни
  • сучасна архытектура