Особливості розвитку ліній методу історико-архітектурних досліджень

32

Аналіз праць, в яких застосовується цей метод, дозволяє визначити три умовні рівні складності розуміння авторами свого обєкту дослідження:
І. факти історії архітектури, їх хронологічна послідовність;
ІІ. архітектурні характеристики та ідеї: стиль, тип, конструкція та інше;
ІІІ. соціокультурні ідеї, їх прояв у архітектурі.
Визначено, що першому рівню розвитку поняття обєкту вiдповiднi історико-описові роботи, другому — комплексні професійні дослідження, третьому – узагальнюючі побудови із охопленням поза професійних сфер, питань розвитку та ґенези архітектурних систем на культурологічному рівні.
Наступна, порівняльна лінія методу, використовується майже всіма дослідниками. Як і у попередньому випадку, розвиток порівняльного методу йде перш за все шляхом розширення розуміння предмету і обєкту досліджень. Розглянуті праці дозволяють визначити три рівні обєкту:
— будівлі і їх особливості;
— архітектурні ідеї та характеристики;
— соціокультурні ідеї в архітектурі.
Визначено три рівні предмету дослідження:
— культурно-політичні ідеї та візуальні факти;
-архітектурно-будівельні ідеї та комплексне охоплення теоретичних і практичних аспектів професійної сфери;
— соціокультурні ідеї в архітектурі.
Систематизацiйна лiнiя методу розроблена на підставі аналізу праць з історії архітектури України, зокрема Д.Антоновича, Ф.Вовка, Г.Лукомського, О.Новицького, А.Павлiнова, М.Русова, І.Свєнцiцького, Є.Сiцiнського, О.Уварова, Ф.Шмiта та iнших. До її основи покладено ознаки систематизації як за характеристиками професiйної сфери, так і за ознаками дотичними до позапрофесiйних сфер (культурологічної, географічної, етнопсихологічної та інших).
Аналiз розвитку обєктiв систематизацiї в цих працях дозволяє визначити два рiвнi їх складностi. Так, у дослідженнні А.Павлінова «История русской архитектуры» (1884) деревяні храми південної Росії класифіковані за характером плану та за особливостями загальної обємно-просторової композиції — систематизиційними ознаками, котрі можуть бути названi «професiйними» як суто галузеві. Це перший рiвень складностi обєкту систематизацiї. Його зафiксовано також у працях Ф.Вовка, О.Новицького, М.Русова та iнших.
До другого рiвня складностi обєкту систематизацiї вiднесено соцiокультурнi та інші позапрофесійні особливостi архiтектури. Наприклад, у праці О.Новицького «История русского искусства» (1899) храми класифiкуються за iсторико-культурними витоками архiтектурних форм. Такий тип обєкту систематизації присутній також у працях М.Красовського, Г.Лукомського, М.Русова, І.Свєнціцького, Є.Сіцінського та iнших.
Генетична лiнiя методу ґрунтується на національних, етнопсихологічних, естетичних, ментальних та інших особливостях існування народу. Виявлення цього методу здійснено на підставі аналізу праць Г.Гагарiна, Л.Даля, П.Лашкарьова, А.Лефевра, О.Новицького, Г.Павлуцького, М.Русова, Є.Сiцiнського, О.Слас-тьона, В.Стасова, В.Суслова, І.Шаранєвича та інших. Застосування даного методу дозволяє розкрити глибинні рушійні сили архітектурно-будівельного процесу, його зв’язок з загальною спрямованістю національної культури народу. Генетичному методу властивий обєкт — архітектура як соціокультурний феномен. Рівні розвитку обєкту в дослідженнях за час з кінця ХІХ — до початку ХХ століття ще не відстежуються внаслідок відносно короткого шляху розвитку цього методу.

Мой блог находят по следующим фразам

  • наукова робота сучасна архітектура
  • класичний стиль в архітектурі
  • архытектура україни в 20 ст.
  • радянський період розвитку архітектури
  • великопанельне будівництво жилих споруд
  • сучасна архітектура плани